Зараз працівники «Аврори» всіма силами намагаються підтримати жителів нашої країни. Багато з них волонтерять, дехто захищає своє місто у рядах Територіальної оборони, дехто у лавах ЗСУ. Інші ж намагаються забезпечити роботу мережі, щоб якомога більше українців мали доступ до речей першої потреби.
Але окрім цього ми намагаємося розказувати всьому світу про те, що відбувається в Україні.
Завдяки Генеральному директору «Аврори» Тарасу Панасенку нещодавно про ситуацію в Україні та роботу «Аврори» в реаліях війни вийшла стаття на одному з сайтів міжнародної бізнес-школи IMD.
Переклад даної статті наведений нижче. З оригіналом можна ознайомитися за посиланням.
Ведення бізнесу в Україні на тлі російського вторгнення
Тарас Панасенко, кандидат IMD EMBA* та Генеральний директор української мережі дискаунтерів «Аврора», розповідає, як він і його команда тримають магазини відкритими, щоб забезпечити громадян необхідними товарами.
* Міжнародний інститут управлінського розвитку (прим. перекладача)
Тиждень тому покупці заходили в українську мережу дискаунтерів «Аврора», щоб позаглядати на полиці, заповнені кухонним начинням, різнокольоровими пляшками для води та предметами рукоділля, такими як клей та блискітки. Тепер, коли на країну обрушуються російські ракети, найпопулярнішими продуктами є туалетний папір, павербанки, батарейки, ліхтарики та свічки.
Після російського вторгнення минулого тижня, генеральний директор Тарас Панасенко, кандидат IMD EMBA, який завершив програму IMD з розвитку керівників у 2020 році, налаштований залишити відкритими якомога більше з 860 магазинів «Аврора», якщо це буде безпечно для персоналу.
«У перший день вторгнення вранці всі магазини були закриті, але до вечора ми знову почали відкривати», — заявив Панасенко виданню IMD, коли ходив за додатковим військовим спорядженням, включаючи міцне взуття та сумки на випадок, якщо буде покликаний стати до боротьби. «Люди насправді у нас запитували, чи зможемо ми відкрити свої магазини».
За даними світової брокерської компанії Colliers, компанія «Аврора», заснована у 2011 році Тарасом Панасенком та співзасновниками Левом Жиденком та Лесею Клименко, швидко розвинулася і стала третім за величиною дисконтним продавцем непродовольчих товарів у Центральній та Східній Європі.
У вівторок, 1 березня, «Аврора» відкрила близько 500 магазинів. Близько 300 залишилися закритими, оскільки вони перебувають у районах, які постраждали від потужних обстрілів, або не мають поблизу бомбосховищ на випадок, коли співробітникам потрібно шукати укриття. Інші закриваються через брак персоналу після того, як люди переїхали ближче до своїх сімей. На територіях, окупованих російськими військами, зараз знаходяться 14 магазинів.
«Ми не підтримуємо окупацію. Якби ми там працювали, це було б як зрада», — сказав Панасенко. «Окупаційна адміністрація попросила нас відкрити магазини, але ми сказали, що не можемо через технічні причини».
Заблоковані дороги, брак водіїв
Головне завдання для Панасенка та його команди, з якою, збираються до трьох разів на день, — як підтримувати ланцюжок поставок. Передбачаючи зриви, «Аврора» поповнила свої склади, і запасів вистачає. Проблема полягає в тому, щоб знайти водіїв, які готові розвозити товари в магазини, багато хто не бажає їхати далеко від родичів, а інші з попереднім військовим досвідом були призвані в українську армію.
«Водії бояться їхати і залишати свої сім’ї, тому що ніхто не знає, що станеться за одну годину. Це головне питання, тому що ми маємо забезпечувати та поповнювати наші магазини», — сказав Панасенко.
Багато доріг, особливо ті, що прямують на захід, забиті автомобілями, оскільки громадяни тікають. Панасенко перебував у Полтаві, місті в центральній Україні, де розташований Офіс Підтримки «Аврори», коли російські танки вперше ввійшли в його країну. Він поїхав до Дніпра, щоб забрати свою 69-річну матір, свою сестру та її дітей, а потім відправився до Львова, 700-тисячного міста, приблизно в 70 км від польського кордону. Подорож на 1000 км, яка зазвичай тривала б близько 10 годин, зайняла 60.
Окрім відкритих магазинів, «Аврора» допомагає іншим чином підтримувати українців. Компанія запустила послугу, яка дозволяє клієнтам знімати до 500 гривень (17 доларів) зі своїх банківських карт на касах магазину, а також розмістила «скриньки допомоги» в магазинах, де люди можуть пожертвувати основні товари для тих, хто не може собі дозволити їх придбати. Веб-сайт інформує клієнтів про надійні джерела новин, щоб запобігти поширенню дезінформації, а також надає посилання на банківські рахунки, для фін допомоги Українським військовим.
Компанія також допомогла евакуювати співробітників з міста Харкова, другого за величиною міста України, яке постраждало від російських ракетних обстрілів, і підтримує місцеві сили оборони, готуючи їжу для військових та забезпечуючи лікарні додатковими припасами.
«Іншої батьківщини в нас немає. Батьківщина у нас одна, а у мене 7,5 тисяч працівників, за яких я відповідаю. Я не можу просто піти і залишити їх», — Тарас Панасенко, генеральний директор та співзасновник «Аврори»
Тим, хто знаходиться за межами України і хоче допомогти, Панасенко порадив залишати необхідні товари, такі як ліки та підгузки, на французьких, італійських чи польських складах українського кур’єра «Нова Пошта», який доставлятиме товар в Україну. Поки що супермаркети забезпечені продуктами, але українцям дійсно потрібні бронежилети та шоломи, додав він.
Водночас керуючи бізнесом, Панасенко залишається пильним і готовим до гіршого. Щовечора о 20:00 він разом із кількома сусідами патрулює периметр свого житлового будинку у Львові, шукаючи підозрілі машини та потенційних диверсантів. Кілька днів тому сусіди виявили на землі нанесені ультрафіолетові символи, які призначені для використання як цілі для російських ракетних ударів. Бомбосховище забезпечене водою, їжею та припасами, а кілька днів тому наглядач будівлі також встановив Wi-Fi.
Як і багато його співгромадян, Панасенко непокірний перед обличчям російського вторгнення. «Я не збираюся залишати країну. Я збираюся залишитися тут. Іншої батьківщини в нас немає. Батьківщина у нас одна, а у мене 7,5 тисяч працівників, за яких я відповідаю. Я не можу просто піти й залишити їх».